Обласний центр — м. Суми.

Адміністративно-територіальний поділ: 18 районів.

Область розташована в північно-східній частині України. На сході межує з Харківською, на півдні — з Полтавською, на заході — з Чер­нігівською областями. Порівняно з іншими регіонами. Сумська область має найбільшу частку кордонів із РФ — на півночі та в північно - східній частині вона межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями цієї держави.

Більша частина регіону лежить у Дніпровсько-Донецькій низовині, північна частина — в межах Воронезького масиву. Водними артеріями області є р. Десна та її лівий приток Сейм, а також річки Сула, Псел, Хорол.

Історія Сумщини щільно пов'язана з історією сусідніх російських територій.

IX—X ст. — територія сучасної області входила до складу Київ­ської Русі.

XI—XIII ст. — Сумщина перебувала в складі Чернігівського і;і Сіверського князівств.

XIII—XIV ст. — край опинився під владою Золотої Орди, а в 60-ті рр. XIV ст. південно-західна частина регіону відійшла до Литви.

Протягом XVII—XVIII ст. область входила до складу Слобід­ської України. Саме в цей час починають засновуватися та зроста­ти міста краю, зокрема й Суми. Тривалий час регіон «ділили» між іншими сусідами: з 1802 р. центральні й західні частини Сумщини перебували в складі Чернігівської області, Ромни та довкілля у складі Полтавської губернії, східні райони сучасної Сумщини.

з 1797 р. належали до Слобідсько-Української, а з 1835 р. —  до Харківської губернії. Лише 10 січня 1939 р. Сумська область набула офіційного статусу та сучасних кордонів з адміністративним цент­ром у м. Суми.

У регіоні видобуваються нафта й газ, розвинене машинобуду­вання, виготовлення приладів для газової та нафтохімічної про­мисловості.