Подлиннок. На  обороте  написано: 164 г. марта  в  13  день. Дать  государеву  грамоту  к  полковнику. – при  этой  челобитной  черневая  грамота  к  Нежинскому  полковнику  Григорию  Гуляницкому  от  13  марта, чтоб  отписал  от  себя  в  Новгородок  Северской  к  сотнику  или  к  урядникам, чтоб  они  в  Новгородском  уезде  в  Новой  Ромашкиной  слободке  и  в  иных  селах  и  деревнях  велели  сыскать  и  выдавать  беглых  крестьян  и  крестьянских  жон  вдовы  почепца  Ивана.»

Наведений   документ  датується  1656  роком.  Він  не  єдиний. Городок  Новая  Ромашкова  слободка (так  дослівно  записано  у  документах),   найбільш  вирогідно, - назва  поселення, що  виникло на  буді заснованій  Чеховичем  та  поруч  з  нею. В  чолобитних  ця  «нова  слободка»  названа  городком.  Це  свідчить  про  те, що  на  відміну  від  ромашківців,  які  займалися  землеробством,   у  новому  поселенні  з  самого  початку жив  ремісничий  люд. В  одній  з  чолобитних  мова  йде  про  те,  що  на  Новгородсіверщину   збігло  багато  будників  із  Трубчевського  повіту  Брянщини: 

«и  ныне, государь,  те  наши  Трубчевския  будники  с  теми  великими  долгами  бегают  от  нас  в  твои  государевы  городы  в  Черкаския, в  Стародуб  и  в  Новгородок  в  Северской, и  в  Почеп  и  на  Погар;

и  мы, холопи  твои,  тех  твоих  будников  ездим  сыскивать  и  нам  тех  беглых  будников  наших  полковники  и  сотники  и  всякия  приказные  люди  без  твоей  государевы  грамоты  не  выдают;

а  которыя, государь, людишка  наши  ездят  за  теми  нашими  беглыми  будниками  в  те  Черкаския  городы, и  тем, государь, людишком  нашим  приказные  люди  Черкасских  городов  указу  не  чинять, только  их  высылають  с  побоями  и  с  бесчестьем  и  будников  не  выдають, а  от  того, государь,  наши  буды  пустеют».

Багато  років  шукаючи  відповідь  на  запитання  про  походження  назви  нашого  міста, я  звернув  увагу  на  те, що  частина    сучасних “Буд”  поєднала  у  своїй  назві  призвіще  власника  ремісничих  підприємств  із  назвою  самих  цих  промислів – “буда”. Наприклад  колишні  буди  Марчихіна  дали  назву  селу   Марчихина  Буда  Ямпільського  району; колишні  буди  Воробйова  у  Новгород-Сіверському  районі  навіки  закарбували  себе  у  назві  села  Воробйова  Буда. Таких  прикладів  багато.  Може  дійсно  був  якийсь  підприємець  Середа  або  Середин, що  мав  тут  буди, думав  я.  Але  як  знайти  свідчення  про  людину, що  жила  більш  ніж  300  років  тому. Такі  свідчення    можуть  бути  тільки  про  людину  відому, непересічну.  Яке  ж  було  моє  здивування  коли, вивчаючи  соціально-економічний  розвиток  рідного  краю  у  XVII-XVIII  століттях,  я  випадково  натрапив  на  цитату  із  книжки  Холмського І. “Історія  України” (Нью-Йорк-Мюнхен,1949). В ній автор  на 284  сторінці  пише,  що  серед  переліку  імен  найбагатших   купців  Стародуба (нашого  полкового  центру)  “...на  початку  XVIII  століття  (був)...бурмістр  Є.СЕРЕДА...” (?!).  Подальші  пошуки  дозволили  встановити  повне   ім’я  цієї  людини -  ІЄРОФЕЙ  АНІКІЙОВИЧ  СЕРЕДА. Дещо  пізній  час  появи  імені  Стародубського  бургомістра  на  сторінках  історичних  першоджерел, але  що  заважає  бути  засновником  наших  буд  його  батьку, або  діду? Великий  капітал  накопичується  поколіннями.  Одним  словом, те  що  наше  місто  завдячує  своєю  назвою  цій  людині, з  моєї  точки  зору, - дуже  вірогідний  варіант. Достеменно  відомо, що  пізніший  володар  Середина-Буди  осавул  Стародубського  полку  Андрій  Гамалія  теж  займався  виробництвом  поташу. З  цією  метою  він  у  1691  році  навіть  увійшов  до  складу  компанії  по  виробництву  поташу, яку  очолював  сам  пан  Стародубський  полковник  Михайло  Міклашевський  та  Стародубський  війт  Спиридон  Ширяй (О.Оглоблін, “Гетьман Мазепа”, Нью-Йорк, 1960).

Стародубський  підприємець  Ієрофей  Аникійович  СЕРЕДА, що  володів  цими  промислами  увіковічив  своє  ім’я  в  першій  складовій  назві  міста -  СЕРЕДИНА.  Вперше  під  назвою  Середина-Буда  місто  згадується  в  Універсалі  Івана  Мазепи  у  1689  році. Можливо є  більш  ранні  згадки  поселення  під  сучасною  назвою досі  невідомі  автору  та  місцевим  краєзнавцям.

ВИСНОВОК

З  точки  зору  автора  депутати  мають  всі  підстави  вважити  за  дату  заснування  поселення  1638  рік.  Цього  року  вперше  на  берегах  річок  Бобрика  і  Ластовецької  в  межах  сучасного  міста  пролунав  стукіт  сокир, задиміли  новозбудовані  буди, залунав  перезвін  ковальського  молота  на  перших  будлянських  кузнях. Попереду  було  декілька  десятиліть  поки  нове  поселення  не  затвердилося  як  регіональний  ремісничий  центр і  здобуло  свою  сучасну  назву - місто  СЕРЕДИНА-БУДА.